Слово «гладіатор» дослівно перекладається з латинської мови як «мечоносець».

Цікавий факт: більшість гладіаторів були рабами-військовополоненими, відібраними для арени завдяки своїй силі і хоробрості, проте іноді в гладіатори йшли і вільні римські громадяни. Хтось намагався таким чином заробити грошей і роздати борги, а хтось просто прагнув слави. Якщо римський громадянин ставав гладіатором, він втрачав всі політичні права і ставав повною власністю свого власника. Навіть якщо гладіатор-римлянин згодом знаходив свободу, він не міг займати державні посади і служити в армії. Цікаво, що точно такі ж обмеження поширювалися на повій і … акторів!
Гладіаторами могли стати не тільки чоловіки, але й жінки. Більше того, іноді проводилися змішані поєдинки, і далеко не завжди в них перемагали представники сильної статі.

У Стародавньому Римі розмах гладіаторських ігор досягав грандіозних масштабів. Одного разу імператор Тит організував ігри, які тривали цілих 100 днів без перерви. А імператор Траян в честь підкорення Дакії проспонсорував 5000 гладіаторських поєдинків.

Цікавий факт: гладіатори Стародавнього Риму користувалися приблизно такою ж популярністю, що й сучасні кінозірки. Незважаючи на те, що гладіатори вважалися одним з найбільш зневажуваних верств населення, знатні дами охоче вступали з ними в інтимний зв’язок, чим потай пишалися і хвалилися подругам.

У Стародавньому Римі біля амфітеатрів, де проходили бої гладіаторів, стояли торгові намети. У них серед інших товарів можна було купити піт і кров гладіаторів, які знатні жінки набували як омолоджуючий косметичний засіб.

Вважається, що великий палець, піднятий вгору, означав помилування для переможеного гладіатора, а опущений вниз — смерть. Насправді, як би не був піднятий великий палець, він приносив неминучу загибель гладіаторові, оскільки символізував лезо меча. Знаком пощади ж служив стиснутий кулак — символ меча, прибраного в ножни.

Виявляється, гладіатори гинули під час поєдинків набагато рідше, ніж це прийнято вважати. В середньому, в день бою смерть забирала лише 12% бійців. Це й зрозуміло: підготовка кожного гладіатора коштувала чималих грошей і розкидатися цінними кадрами їх господарі не збиралися. Найбільш частою причиною загибелі бійця була зовсім не рана або травма, отримана на арені, а інфекція, що приводила до зараження крові.

Цікаві факти про гладіаторівОбраз римського імператора Коммода з фільму «Гладіатор» був створений на основі біографії реальної людини. Справжній імператор Коммод дійсно бився на арені, де провів 735 боїв, але загинув не в поєдинку (як це показано у фільмі), а був задушений змовниками напередодні свого чергового виступу. Цікаво, що образ Максимуса, героя Рассела Кроу з того ж фільму, також має свого історичного натхненника — римського імператора Максиміна. Правда, Максимін навіть не був римлянином, оскільки був народжений фракійською жінкою від варвара-гота. Майбутній імператор мав величезний ріст (2,4 метра) і неймовірну фізичну силу. Завдяки своїй відчайдушній сміливості він завоював популярність серед легіонерів і найбідніших римських громадян, які й посадили його на імператорський трон. Хоч Максимін і був імператором, у вільний час він брав участь в гладіаторських боях, виходячи на арену поодинці проти двох-трьох озброєних гладіаторів.

Знатні римляни вважали хорошим тоном утримувати особистих гладіаторів, багато з яких згодом ставали охоронцями своїх господарів. Знаменитий Юлій Цезар, наприклад, був власником 2 тисяч добре тренованих бійців.

Цікавий факт: за виграні поєдинки гладіатори отримували чималі гроші, в порівнянні з легіонерською платнею за кілька місяців. Рекордним же можна вважати гонорар гладіатора Спікулу, виплачений йому за виступ особисто імператором Нероном: за свою перемогу боєць отримав заміський палац.

Бої гладіаторів практично завжди проходили під музику. Для цього організатори наймали кращих музикантів.

Цікаві факти про гладіаторівВ американських серіалах циклу «Спартак» («Боги арени», «Кров і пісок», «Помста» і «Війна проклятих») серед сподвижників знаменитого гладіатора можна побачити чорношкірого Еномая. Насправді Еномай народився в Галлії (сучасна Франція), тому був стовідсотковим білим. Напевно, творці серіалів вирішили посперечатися з історичним фактом через горезвісну політкоректність.

У більшості сучасних фільмів гладіатори зображуються атлетами з рельєфною мускулатурою. Насправді майже всі гладіатори були досить вгодованими. Вони спеціально харчувалися висококалорійною їжею, щоб утворювався жировий прошарок, що захищає внутрішні органи від різаних ран.

Тіла вбитого гладіатора завжди спочатку торкались розпеченим залізним прутом, а вже тільки потім тягли його з арени спеціальними гаками. Робилося це, щоб переконатися в тому, що боєць дійсно мертвий, а не симулює, ухиляючись від продовження поєдинку.

Цікаво, що хоч Колізей і є найвідомішим амфітеатром, фільми про гладіаторів там практично не знімаються. Найпопулярнішим місцем для зйомок подібних картин є амфітеатр імператора Гордиана III, який знаходиться в Тунісі.