Історія одного з основних компонентів азіатської кухні, соєвого соусу, почалася ще в VIII столітті до нашої ери. Сьогодні цей продукт бродіння соєвих бобів відомий у багатьох країнах, при цьому в кожному регіоні має свій унікальний варіант приготування і використання. Більше цікавого розкажуть цікаві факти про соєвий соус.

1. Батьківщиною соєвого соусу традиційно вважають Китай, де він вперше з’явився в VIII столітті до н. е., а потім поширився по всій східній і південно-східній частині Азії. Вважається, що розведення солі водою при приготуванні такого соусу було зроблено з метою економії, так як сіль в давні часи була дорогою приправою.

2. Прообразом сучасного соєвого соусу в Стародавньому Китаї служила приправа з перебродившої риби з додаванням соєвих бобів. Згодом таке блюдо стали називати цзян’ю, тобто соєвим соусом.

3. В Європі соєвий соус став популярним в XVIII столітті. Це була дорога приправа, наприклад, французький король Людовик XIV називав його «чорним золотом». Примітно, але в Європі до середини XIX століття китайський соєвий соус був повністю витіснений японським.

4. У традиційному варіанті соєвий соус готували виключно за допомогою ферментації, тобто бродіння. Сьогодні таке блюдо готують і за допомогою гідролізу, коли інгредієнти при взаємодії з водою розкладаються і утворюють нові сполуки. Соєві соуси, вироблені в промислових масштабах, часто є сумішшю, приготовленими за традиційною і за сучасною технологіями.

Цікаві факти про соєвий соус5. Варто з уважністю ставитися до соєвих соусів, приготовлених шляхом гідролізу. Деякі марки соусу готують з гідролізированих кислот соєвого білка, а не з перебродившої маси бобів і зерна. Час приготування такого соусу вкрай вигідний для виробника, адже займає всього близько трьох днів. Але в процесі такого виробництва в соєвому соусі можуть утворюватися речовини, що підвищують ймовірність утворення пухлин.

6. У давнину соєвий соус готували приблизно так: спочатку виварювали боби, до них додавали пшеницю, ячмінь або інше зерно, в величезних чанах виставляли масу на сонці для бродіння, а потім додавали сіль і воду, і залишали під тиском на кілька місяців.

7. У наші дні технологія приготування практично не відрізняється, за винятком декількох моментів. Так, роль чанів виконують спеціальні інкубаційні камери, де підтримується потрібна температура і вологість, для ферментації на масу варених бобів з товченим обсмаженим зерном висівають спори грибів і інших мікроорганізмів, а процес ферментації може займати від 40 днів до трьох років. Після ферментації масу пресують, а твердими відходами удобрюють грунт і навіть годують худобу.

8. Багатьох може збентежити той факт, що для приготування соєвого соусу використовують спори грибів аспергилл, але це абсолютно безпечно, так як після пресування соєвий соус пастеризують, тому цвіль і дріжджі гинуть.

9. Існує безліч національних різновидів соєвого соусу, при цьому всі вони відрізняються консистенцією, смаком і вмістом солі.
Соєвий соус не просто приправа, це цінний харчовий продукт, так як містить багато мінералів, вітамінів і амінокислот.

10. Натуральний соєвий соус, приготований тільки за традиційною технологією без додавання хімічних добавок і вживається в міру, позитивно впливає на здоров’я серцево-судинної системи, попереджає розвиток артриту, остеопорозу, полегшує головні болі і перешкоджає передчасному старінню.