Дно долини абсолютно плоске і не має нахилу, тому теорію про рух під дією гравітації можна відразу відкинути. Впасти ці камені з навколишніх озер скель не можуть, оскільки знаходяться на величезних відстанях від берегів. Довгі сліди залишені повзаючими каміннями можуть бути різних форм, різко змінювати напрямок і залишати різну глибину відбитка. Також було встановлено, що камені таємничим чином можуть перевертатися з боку на бік.
До 1900 року дивні плазують камені в Долині Смерті викликали у людей тільки страх. Саме пересування списувалося на містичні сили. Однак у першій половині 19 століття знайшла поширення теорія, згідно з якою, камені рухаються по вологій глиняній поверхні озера підганяючим сильним вітром.
Рухомі камені в Долині СмертіУ зимовий час дно висохлого озера намокає через проливні дощі, внаслідок чого, глина розмокає і стає слизькою. Невеликий шар води,яка скопилась, замерзає і утворює крижану кірку. Плаваюча на поверхні води крижана кірка, як передбачалося, тягне за собою вмерзлі камені, котрі креслять ці борозни на землі.
У 1997 році завдяки новим дослідженням з використанням технологій GPS було встановлено, що камені в одній частині озера часто рухалися паралельно, а в іншій частині — хаотично. Ці дані спростували попередні теорії про рух каменів захоплених льодом.
Досі цей природний феномен не розгаданий дослідниками і вченими і досі ще нікому не вдавалося зафіксувати цей феномен на плівку. Саме тому захоплюючі і загадкові рухомі камені з Долини Смерті поки утримують інтригу.